Методи господарського права, їх особливість та відмінність від методів цивільного та адміністративного права.

Г. Л. Знаменський - єдиний комплексний метод правового регулювання в господарському праві, що інтегрує усі інші методи, забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів та полягає в рівному підпорядкуванні всіх суб’єктів господарювання суспільному господарському порядку.

Щербина - три методи господарського права: метод владних приписів, метод автономних рішень і метод рекомендацій

Вінник - чотири основні методи правового регулювання:

метод приписів, що передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського управління (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах). Застосування цього методу законодавцем відбувається у формі імперативних норм;

метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення й передбачає обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень (наприклад, ухвалення загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий фінансово-господарський рік);

метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору);

метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами пропозицій (рекомендацій), адресованих суб'єктам господарювання щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) у сфері господарювання. Це примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій, утому числі відкритих акціонерних товариств.

Висновок

Метод господарсько-правового регулювання складний і грунтується на поєднанні елементів загальнодозвільності в межах закону («дозволено все, що не заборонено законом») і зобов'язальності згідно із законодавством («суб'єкти господарювання повинні вчиняти те, що на них покладено законом»).

Тема №3: «Організаційно-господарські відносини»

Література: Коваль В. М. Організаційно-господарські відносини і зобов’язання

Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія / О. П. Ві-

хров. – К., 2008. – С. 201–279.

Коверзнев В. О. Відповідальність в організаційно-господарських відносинах як фактор забезпечення економічного суверенітету держави

Основний зміст:



Відповідно до ч.6 ст.3 ГК, організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Характерні риси: складаються у процесі управління господарською діяльністю, носять господарсько-управлінський характер, є відносинами «по-вертикалі». Зазначення в ч. 6

ст. 3 ГК на те, що організаційно-господарські відносини складаються у процесі управління господарською діяльністю, повинне інтерпретуватись так, що ці

відносини є двосторонніми: кожна зі сторін здійснює на користь іншої певні дії. А у ч. 6 ст. 3 ГК недостатньо чітко визначається двосторонній характер організаційно-господарських відносин. Підстави виникнення цих відносин – акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, договори про утворення об’єднань, фінансово-промислових груп та ін..

Деякі «вертикальні» господарські відносини мають складну, багатошарову структуру. Це стосується, наприклад, відносин між органами податкової служби і суб’єктами господарювання. В залежності від характеру впливу на поведінку суб’єктів - на регулятивні та охоронні, за характером юридичного обов’язку - на активні і пасивні, за генетичним та функціональним зв’язком - на матеріально-правові і процесуально-правові (процесуально-регулятивні та процесуально-охоронні), за структурою юридичного змісту - на прості та складні, за складом і ступенем індивідуалізації суб’єктів - на відносні та абсолютні. Існує думка, що корпоративні відносини є різновидом організаційно-господарськими. В. С. Щербина критично оцінив таку думку, оскільки в такий спосіб звужується зміст корпоративних відносин.

Як зазначає Віхров, організаційно-господарськими є відносини, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування, по-перше, наділений господарською компетенцією і, по-друге, здійснює організаційно-господарські повноваження (реалізує названу компетенцію) безпосередньо щодо суб’єкта господарювання. Обґрунтовує, що не можуть бути визнані господарськими (організаційно-господарськими) відносини у сфері господарювання, які складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування без безпосередньої участі суб’єктів господарювання.



Тема №11: Співвідношення понять «унітарне підприємство» та «товариство однієї особи»

Література: Вінник О. М. Господарське товариство однієї особи (про доцільність його запровадження в Україні // Вісник господарського судочинства . – 2001 . - №2.

Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах 2004р. (дисертація)

Ісаков М. Г. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємство, господарство і право . – 2005 .- № 2

Основний зміст:

Ст.114 ЦК – господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Господарські товариства з одним учасником є некласичними господарськими товариствами. Таке товариство має на меті виокремлення частини майна особи для участі у підприємницькій діяльності і є прикладом найбільшого уособлення обмеженої майнової відповідальності засновника. Товариство з одним учасником є самостійним суб’єктом права, юридичною особою з усіма притаманними їй ознаками. Існує три способи утворення таких товариств – прямий, непрямий (побічний) та фактичний. За ЦК закріплюється прямий спосіб їх виникнення. Науковцями пропонується встановити рівний обсяг обмежень для ТОВ, товариство з додатковою відповідальністю і для АТ (тоді як на сьогодні для ТОВ і товариства з додатковою відповідальністю, існує заборона бути засновником більш ніж одного товариства).

Проблема: визнання товариства однієї особи. Чіткої позиції щодо цього немає. ЗУ «Про господарські товариства» не передбачає створення такого товариства.

Згідно з ч.4 ст.63 ГК унітарним є підприємство, яке створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарні підприємства не можуть існувати за нормами ЦК, бо вони не відносяться ні до установ, ні до товариств. Унітарні підприємства засновуються одним засновником, яки1 безпосередньо керує підприємством, затверджує його статут, формує трудовий колектив, отримує прибуток, реорганізує та ліквідує підприємство.


3053920220725415.html
3054022422590812.html
    PR.RU™